Короткий огляд
прісноводних риб
Полісся та України.




Електровудочки




та сітки - ГЕТЬ !!!



 село Катюжанка, річка Здвиж


Короп.




 Короп.

За величиною і захопливості лову короп, безперечно, займає перше місце серед риб свого сімейства, яке отримало від нього назву. Короп дуже швидко зростає. До кінця першого року життя його довжина вже близько 10 см при вазі 25-30 г. У сприятливих умовах до кінця другого року він важить 450-500 г, а на третьому році (настає статева зрілість), його вага досягає 2 кг. Розміри дорослого коропа (а він живе до 30 років) можуть бути в довжину 100-120 см при вазі 20-25 і більше кг. Звичайна довжина коропа 50-70 см при вазі 4-6 кг. Короп дає величезне потомство. Велика доросла самка може відкласти за час нересту 1,5-1,8 мільйона ікринок. Хоча він і любить теплу воду (його нерест починається лише при температурі 18-20°С), але в усьому іншому також невибагливий, як карась: задовольняється незначним вмістом кисню у воді, тобто не дуже боїться забруднення водойми стоками і що особливо важливо, невередливий в харчуванні. Молодь коропа годується планктоном (головним чином ракоподібними) і бентосом. Дорослий короп – справжня свиня серед риб: він поїдає молоді пагони водної рослинності, черв’яків, личинки комах, самих комах, різних ракоподібних, молюсків, в малокормних водоймах нападає навіть на молодь риб. Зовнішність коропа вражає з першого погляду. Його брускове, злегка стисле з боків потужне тіло вкрите незвичайно великою темно-жовто-золотистою лускою. На спині вона темніше, з синюватим відтінком, а на череві світліше. Край кожної лусочки облямований чорною смужкою, а біля основи луски розміщені темні цятки. Спинний плавець темно-сірий, хвостовий – червоно-бурий, решта – сірі з блідо-фіолетовим відтінком. Незвичайно широкий спинний плавець спереду оснащений міцним пилоподібним зазубреним променем. Такий же промінь мається і попереду підхвостового плавця. Спіймавшись на вудку короп має звичай перекидатися і нерідко, зачепивши за волосінь зазубреними променями, обрізати її. Ці факти породили серед рибалок легенду про особливий розум коропа, який діє в таких випадках, нібито, свідомо. Хоча насправді він, перекидаючись, чисто інстинктивно прагне звільнитися від утримуючого його предмета: будь то трава, гілка або волосінь. У наших водоймах водяться три форми швидкорослого культурного коропа – звичайний, дзеркальний і рамчатий коропи. У звичайного коропа більш велика луска. У молодості звичайний короп дуже схожий на срібного карася. Однак їх легко розрізнити за двома ознаками. У коропа більш довгасте тіло, а на жовтих м’ясистих губах є дві пари чутливих вусиків, яких у карася немає. Дорослого коропа вже не сплутаєш ні з ким. Дзеркальний короп різко відрізняється від усіх інших підвидів своїм голим тілом: на ньому або зовсім немає луски, або лусочки розкидані місцями, по 3-7 штук. У рамчатого коропа лусочки розташовуються на тілі ланцюжками: по хребту від голови до хвоста, по бічній лінії і по нижній частини тіла, утворюючи тим самим подобу рамки (звідси й назва виду). Ловля коропа, вважається вищою школою вудіння риби. Захоплююча, багата переживаннями боротьба з великою здобиччю, вимагає не тільки надійної снасті, а й вміння віртуозно володіти нею. Опір що сів на гачок коропа відрізняється великою завзятістю, високими швидкостями руху, часом зовсім непередбачуваними ситуаціями. У цьому відношенні він перевершує всіх прісноводних риб, навіть такого гіганта, як сом. Так що в боротьбі з коропом рибалка далеко не завжди залишається переможцем. Знайти сьогодні місця для вудіння коропа – далеко не проста справа, адже зазвичай водойми з ним недоступні рибалкам-любителям. Вони призначені лише для промислового лову, і потайки потикатися туди рівнозначно тому, що залізти в чужу кишеню. Найлегший – шукати коропа по сусідству з товарними рибоводами. З дощовою водою, а також через несправні заслінки і водозливи з культурних ставків нерідко йде частина поголів’я коропів, які знаходять потім собі пристановище в нижче розташованих струмках, річках, в загатах або озерах. Короп невибагливий: він може жити навіть у невеликих загатах і кар’єрах. Однак перевага віддає тихим і глибоким місцям близько заростей очерету, серед корчів, особливо, якщо близько цих місць у водойму впадають невеликі струмочки з чистою водою. Наявність у водоймі коропа можна виявити по грі сплесків на поверхні води. Іноді пізно ввечері, а то і вночі, а частіше на ранковій зорі коропи «роблять фіззарядку» – високо вистрибують з води і з шумом шльопаються назад. Не виключені сплески і вдень. Вірною ознакою присутності у водоймі коропа служить також специфічне плямкання і чмокання в очеретах та іншої рослинності, де він поїдає зі стебел невеликих рачків. Короп – риба зграєва і осіла, не любить далеких подорожей. Так що, виявивши його стоянку, можна на одному місці добути хороші трофеї. Однак він дуже полохливий, і ловля його вимагає від рибалки особливої ??обережності, витримки і посидючості. Потрібна також малопомітна, але в той же час і досить міцна снасть. Оскільки короп найчастіше копається в мулі або в заростях біля берега, ловля з човна мало практикується. Якщо треба доставити насадку подалі від берега, використовують вудку (іноді переобладнаний спінінг) з ковзаючим поплавком. Йде короп і на донні вудки. Весняний жор у коропа починається рано, відразу після спаду води. Зголоднілий за зиму, добре бере на черв’яка до самого нересту. Під час ікрометання майже не клює. Потім знову починає активно брати, особливо в липні і на початку серпня. Кращі насадки в цей час хліб, картопля, шматочки каші, макуха. Осіння ловля припиняється, коли температура води знизиться до +7-8°С. Протягом доби ловля буває найбільш успішною вранці і ввечері. Але відразу після нересту (кінець червня) можна непогано зловити і серед дня. Найбільш підходящим для лову вважається теплий, похмурий день зі слабким вітром. З привадою і підгодовуванням ловля коропа більш добутлива. В якості привади (її треба робити у двох-трьох місцях) гарні різні макухи, розпарені зерна злаків, каші, розварена картопля. Прикормку з тих же продуктів треба періодично підкидати в процесі лову. Клювання коропа, як правило, різке і вірне. Але нерідко, взявши в рот насадку, він повільно спливає, від чого поплавець спочатку поступово занурюється, а потім стрімко йде у воду, що вказує на необхідність негайного підсікання. Іноді короп бере дуже обережно. Спочатку поплавець ледве-ледве ворушиться, наче насадкою грає маленька рибка, а потім повільно занурюється або, навпаки, злегка підводиться і тільки після цього йде у воду. При такій покльовці від риболова потрібна особлива витримка, щоб не зробити підсікання передчасно. Після підсікання короп веде себе бурхливо: спочатку стрімко кидається убік, частіше всього до свого улюбленого місця – до корчів. У цей час треба бути гранично уважним, головне не дати йому витягнути волосінь і вудлище в одну пряму лінію. Якщо це відбудеться обрив неминучий. Відчувши опір, він то тягне на дно, то несподівано змінює свій напрямок і мчить прямо на риболова, послаблюючи волосінь і намотуючи її на свій тулуб. Після цього маневру він різко змінює напрямок і знову кидається в сторону. Момент цього вторинного кидка дуже небезпечний: рибалка часто не встигає розрахувати натягу волосіні. У таких випадках зазвичай або рветься волосінь, або ламається гачок, або роздирається губа риби. В усіх випадках результат один – риба тікає. Боротьба з великим коропом випробування на витримку і майстерність рибалки. Тут багато чого залежить від чуття. Але безсумнівним має бути одне: не перевантажуючи снасті, треба постійно протидіяти всім маневрам риби. Затихлого коропа треба витягати з води негайно і обов’язково сачком. Зимова ловля коропа не практикується, так як восени він залягає в глибині ями і тримається в них. Не харчуючись, всю зиму аж до весни.




Огляд регіону : село Катюжанка , Вишгородський район , Київська область , 07313 , Україна.
E-mail: selo@07313.in.ua

Всі матеріали на сайті викладені виключно з ознайомчою, довідковою та освітньою метою.
Адміністрація сайта не претендує на їх авторство та не несе відповідальності за їх зміст.