Короткий огляд
прісноводних риб
Полісся та України.




Електровудочки




та сітки - ГЕТЬ !!!



 село Катюжанка, річка Здвиж


Карась жовтий.




 Карась жовтий.

Одна із самих невибагливих наших риб. Водиться в ставках, озерах, тихих зарослих річках, в торф’яних кар’єрах і навіть у болотах. У посушливу пору, якщо водойма повністю пересихає, карась заривається в мул на глибину до 70 см і там перечікує несприятливий час. Не втрачає ця риба життєздатності і після того, як перезимує в вимерзлій водоймі. Витягнутий з води карась може три доби прожити в кошику з вологою травою. Такі здібності дозволяють карасю мешкати там, де інші риби жити не можуть. Тому він численний майже у всіх наших непроточних і слабо проточних водоймах і добре знайомий не тільки рибалкам. Існують два види, а точніше, дві породи карася: круглий, або золотий і продовгуватий, або срібний. Ні того ні іншого не сплутаєш ні з якою іншою з наших риб. Тіло золотого карася – високе, трохи округле, сплющене з боків, але тим не менш досить товсте. Колір луски буро-золотистий або червонувато-золотистий з невеликим засвітленням до черева. У срібного карася тулуб більш подовжений; спина не робить від голови таку круту дугу, як у золотого карася; досить велика луска на ньому сріблястого кольору, іноді з чорнуватим відтінком; хвостовий плавець помітно роздвоєний. Але зовнішні відмінності не заважають їм вести однаковий спосіб життя і мати однакові повадки. Правда, срібний карась більше любить слабо проточну воду. І ще одна особливість є у довгастого карася: його популяція складається виключно з самок. Під час нересту срібного карася його ікру запліднюють самці золотого карася або лина. Але з цих ікринок знову виводяться лише одні самки срібного карася. Нерестяться карасі пізно, коли вода прогріється до 18-20°С. Ікру відкладають на водну рослинність. Молодь харчується планктоном. Дорослі карасі рослинністю, зоопланктоном і зообентосом. Причому видобувають все це, розриваючи донний мул. Розміри дорослих карасів у сильному ступені залежать від умов проживання. У водоймах, де багато корму, звичайними бувають особини довжиною 20-25 см при вазі 500-800 г. При особливо сприятливих умовах карасі досягають ваги 1,5-3 кг. Ловля карася починається ранньою весною на невеликих глибинах, де вода швидше прогрівається променями сонця. Після голодної зимівлі карась добре бере на шматочки черв’яка і мотиля до самого нересту. Під час ікрометання клювання припиняється і поновлюється лише через кілька днів, якщо не відбудеться різкої зміни погоди. Влітку – карась примхливий і вибагливий. Часто без видимої причини перестає ловитися. У цьому випадку іноді допомагає зміна насадки. Але надійніший спосіб змусити карася брати запропоновану наживку – привада. Для неї можна використовувати розпарені зерна злаків, хлібні крихти, залишки каші, розпарена макуха. Корисно перед самим ловом кинути розсипом кілька жмень підгодовування з тих же продуктів, в те місце, де буде знаходитися гачок з наживкою. Карась – риба денна, вночі його не ловлять. Кращі години для вудіння з світанку до 10 годин ранку. Сама відповідна снасть – легка поплавкова вудка. Ловлять нею в схил і в основному з берега. Наживляють гачок або шматочком хробака, або кругляки хліба (краще чорного). Враховуючи особливості карася в добуванні їжі, важливо добре відрегулювати місце розташування насадки. Вона не повинна лежати на дні, але і не може бути піднята над ним високо. Оптимальна відстань від насадки до дна 2-3 см. Покльовування карася в більшості випадків мляві, не мають певного характеру. Іноді він веде поплавець убік, причому спочатку швидко, а потім уповільнює рух (момент підсічки). Іноді перед тим, як рушити в бік, поплавок підстрибує на місці (момент вичікування). А часом, після подьоргування поплавець лягає на бік: значать риба взяла приманку і підняла її догори. Тут слід не зівати з підсіканням. Але до промахів при ловлі карася рибалка повинен бути готовий. Вони часто трапляються навіть у великодосвідчених рибалок, так як карась бере насадку тільки губами, смакує її і майже ніколи не заковтує відразу. Зачепившись на гачок, тут же викидає приманку, тому і не попадається самоловом. Витяг з води підсіченого карася труднощів не становить: навіть великі екземпляри чинять опір слабо. Зазвичай після першого сильного потяга карась лягає на бік і так, плазом, легко йде до сачка. Восени, як тільки вода похолодає, карась заривається в мул і залягає в багатомісячну сплячку. У зв’язку з тим, що більшу частину свого життя карась копошиться в мулі, його не рекомендується класти в юшку – вона буде пахнути мулом. Але карась, смажений в сметані, задовольнить смак завзятого гурмана. Дрібних карасиків можна використовувати як живців при лові щук, окунів, судаків і жерехів.




Огляд регіону : село Катюжанка , Вишгородський район , Київська область , 07313 , Україна.
E-mail: selo@07313.in.ua

Всі матеріали на сайті викладені виключно з ознайомчою, довідковою та освітньою метою.
Адміністрація сайта не претендує на їх авторство та не несе відповідальності за їх зміст.